Дорогі батьки!

Родина для дитини - це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно та впевнено: вона кохана і захищена.Але родина - це не завжди тато, мама, дитина. З початком навчального року школа для вашого сина чи дочки стане другим домом, а вчитель і однокласники - другою родиною. Саме в цей час дитині необхідна ваша увага і підтримка. з початком навчального року ви помітите, що дитина не завжди буде реагувати на ваші зауваження. "А моя чителька говорить...", - так іноді вона буде відповідати на ваші прохання. Чи навпаки, на прохання вчителя: "А тато сказав...". Це означає, що дитина знаходиться в новій грі "родина-школа".Адже важливо пам'ятати, що вона перш за все дитина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомств, період свого життя.І ВИ ніколи не повинні забувати, що дитина вчитьсч робити ті речі, яким ви її навчаєте:Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися.Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися.Якщо діти живуть з глузуванням, вони вчаться бути боязливими.Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчатьсчя розчаруванню.Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі.Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими.Якщо діти живуть у доброті та ввічливості, вони вчаться поважати.Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний.                                       

             ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ БАТЬКІВСТВА 

1. Не чекай, що твоя дитина буде така, як ти або як ти бажаєш, допоможи їй стати собою, а не тобою. 

2. Не порівнюй дитину з іншою, а порівнюй саму із собою сьогодні, завтра, вчора.

3. Не вимагай від дитини платні за все, що ти для неї робиш, ти подарував їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона подарує життя другій та третій: це незворотний закон вдячності.

4. Не перекладай на дитину свої образи, щоб на старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й зросте.

5. Не стався до її проблем зверхньо: тягар життя дається кожному по силі —будь впевнений, їй її тягар не менший, аніж твій, а може й більший, тому що в неї ще немає звички.

6. Не принижуй.

7. Не карай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, карай, якщо можеш, але не робиш.

8. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.                                          

9. Вмій любити чужу дитину, ніколи не роби чужій те, що не бажав би, щоб інші зробили твоїй.

 10. Люби свою дитину будь-якою: не талановиту, невдаху, дорослу. Коли спілкуєшся з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке зараз із тобою. 

  Кілька коротких правил

1. Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення. 

2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині, що вона гірша за інших.

3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання . 

4. Намагайтесь щодня знаходити час,щоб побути наодинці зі своєю дитиною. 

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками , але й із дорослими. 

6. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком . 

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини . 

8. Завжди говоріть дитині правду , навіть коли вам це невигідно. 

9. Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму. 

10. Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .

 11. Визнайте право дитини на помилку . 

12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів . 

13. Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі . 

14. І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще 

зрозумієте , як її виховувати . 

            Щоб дитина не боялася лікарів

Мабуть кожна доросла людина водила хоча б раз у житті дитину до лікаря, і чекаючи своєї черги на процедуру, багато батьків ставали свідками дитячої істерики: якийсь хлопчик плаче і кричить біля кабінету, дівчинка постійно пхинькає і тягне маму геть, решта дітей перелякано тиснеться до батьківських колін і кидає боязкі погляди у різні боки.

Граємося в лікарню.У грі найлегше дати правильний алгоритм поведінки, наперед підготувати приємну зустріч маляти з медициною. Купіть іграшковий набір лікаря і запросіть на прийом ляльок і ведмедиків. Починайте вислуховувати, оглядати, міряти температуру і виписувати рецепти. Міняйтеся ролями з дитиною: зараз ви пацієнт, а вона лікар, потім навпаки. Грайте чесно, входьте в роль, інакше дитина відчує фальш і гра не принесе користі. 

Беремо з собою іграшки. Візьміть з собою декілька іграшок, посадіть їх на кушетку поряд з малюком і йому стане набагато комфортніше. Можна попросити лікаря оглянути спочатку іграшки: ляльку чи ведмедика, а тоді дитину, так вона буде почувати себе впевненіше та спокійніше.

Не втрачаємо контакт. Ніколи не залишайте дитину в кабінеті з посторонніми для неї людьми, навіть якщо ви йдете на декілька хвилин в реєстратуру.Малюк повинен щомиті відчувати вашу підтримку, чути ласкавий голос.

Нічого окрім правди. Якщо ви знаєте, що процедура буде хворобливою і неприємною, скажіть про це. Не запевняйте, що боляче і страшно не буде. Інакше після пережитого відчуття дискомфорту дитина звинуватиме у всьому лікаря. Адже в дитячому розумінні батьки не можуть бути поганими. Якщо ж обман повториться, страхи закріпляться.

Хвалимо у присутності інших. Син навіть не пискнув, коли здавав кров? Дочка мужньо витерпіла укол? Не забудьте кілька разів похвалити діток. Похваліть ввечері вдома перед бабусею та дідусем. Розкажіть про це в дитячому садочку. Така похвала приведе до бажання наступного разу поводитися ще краще.

Правильно мотивуємо. Пояснюйте ціль вашого походу до лікаря і лікування загалом.

...перед кабінетом дитина впадає в ступор .Іноді незважаючи на всі приготування , перед самими дверима лікаря дитина навідріз відмовляється заходити на прийом, дорослому варто помінятися з нею ролями. Сказати: "Тоді йду я!” І пройти чесно весь огляд, на очах зляканого маляти, зберігаючи веселий настрій.Вкінці весело запропонувати: "Тепер давай ти!”

…сформований негатив Якщо у дитини шкільного віку сформувалося стійке несприйняття якого-небудь лікаря або медицини загалом, необхідно розібратися в причинах явища. Щоб конкретизувати страхи, варто сходити на консультацію до дитячого психолога. 

… дитину необхідно покласти в лікарню. Треба спокійно повфідомити їй про це, приховуючи власні почуття, пояснити необхідність і важливість теких заходів. Постарайтесь забезпечити їй там домашні умови: улюблені іграшки, книжки, музика, домашня ковдра, горщик теж повинен бути здому. Постійно перебувайте поряд, ходіть з нею на всі необхідні процедури. Піднімайте їй настрій різними іграми та вправами. Не зациклюйтесь: "Ми в лікарні, тут так робити не можна.”